Формування власного капіталу підприємств


Товариство має низький показник полностьюї ліквідності, тому що має невелику кількість грошових коштів на рахунках, але досить високий показник поточної ліквідності. Збільшився за 2008 рік і коефіцієнт ліквідної платоспроможності, що вказує що більша частина позикових засобів вкладена у оборотні активи товариства, які мають середню ліквідність.

Виконаємо розрахунки фінансової стійкості підприємства ВАТ «Електромашина Формування власного капіталу підприємств» за формулами, наведеними в таблиці 2.7 на підставі даних балансу товариства, наведеному у додатку А.


Таблиця 2.7 – Розрахунки коефіцієнтів фінансової стійкості ВАТ «Електромашина»

Показник й способ розрахунку

На початок

На кінець

Відхилення

1. Коефіцієнт незалежності (автономії)

1 розділ пасиву балансу

Підсумки балансу

0,518

0,525

0,007

2. Коефіцієнт фінансової стійкості

Власних коштів + Довгострокові зобовязання Підсумки балансу

0,851

0,816

-0,04


Аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості показує, що збільшився коефіцієнт Формування власного капіталу підприємств автономії підприємства за рахунок збільшення питомої ваги власних коштів у структурі капіталу підприємства. Коефіцієнт фінансової стійкості зменшився та складає 0,816. Такі зміни відбулися завдяки тому, що товариство отримало додаткові короткострокові кредити, чим зменшило свою фінансову стійкість.

Отже, товариство зменшило обсяги виробництва та реалізації продукції, але це надало змогу збільшити рентабельність виробництва, отримати Формування власного капіталу підприємств прибутки та збільшити власний капітал. Товариство має достатній фінансовий та майновий потенціал для успішної господарської діяльності, подальшого розвитку та нарощування власного капіталу.




3. Шляхи вдосконалення структури та ефективності використання власного капіталу підприємств

3.1 Напрямки оптимізації розмірів власного капіталу підприємств


Основою управління власним капіталом підприємства є управління формуванням його власних фінансових ресурсів Формування власного капіталу підприємств. З метою забезпечення ефективності управління даним процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика.

Політика підприємства щодо формування власного капіталу є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Так, у процесі господарської діяльності власники, керуючись економічною доцільністю, мають право змінювати (збільшувати, зменшувати) розмір статутного капіталу Формування власного капіталу підприємств.

Однак, будь-які зміни, не зареєстровані у встановленому порядку, є порушенням і тягнуть за собою покарання у вигляді адміністративних штрафів за порушення обліку і звітності, в деяких випадках може бути анульована державна реєстрація підприємства, а саме підприємство ліквідоване. Таким чином, при зміні статутного капіталу потрібно внести зміни Формування власного капіталу підприємств в установчі документи і реєстраційну карту.

Залежно від типу підприємства застосовуються ті чи інші методи та нормативне регулювання порядку збільшення (зменшення) статутного капіталу. Враховуючи ту обставину, що більшість підприємств організовано у формі акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю, порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу розглянемо саме на прикладі цих Формування власного капіталу підприємств організаційно-правових форм ведення господарської діяльності.

Перш ніж перейти до висвітлення питання щодо міни розмірів власного капіталу підприємств, розглянемо сутність номінального капіталу та корпоративних прав суб’єкта господарювання.

Корпоративні права – це права власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку Формування власного капіталу підприємств, а також частки активів у разі її ліквідації. Емітентом корпоративних прав може бути держава в особі уповноваженого органу або юридична особа.

Основними видами корпоративних прав є акції, частки учасників у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю і паї.

Номінальна вартість акій (часток) це та вартість, яка відображається в сертифікаті акцій (чи Формування власного капіталу підприємств у свідоцтві учасника) та в умовах їх випуску і береться до уваги при визначенні кількості гласів на зборах та реалізації інших прав власників.

Сукупна номінальна вартість корпоративних прав, випущених підприємством, становить його номінальний, або статутний, капітал.

Основними цілями збільшення статутного капіталу підприємств є:

1) мобілізація фінансових ресурсів Формування власного капіталу підприємств для реалізації інвестиційних проектів;

2) поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства;

3) модернізація чи розширення виробництва;

4) поглинання чи придбання контрольного пакета інших підприємств;

5) досягнення інших цілей.

Збільшення статутного капіталу акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю може бути здійснено лише після повної сплати всіма учасниками (акціонерами) своїх внесків (оплати акцій) за вартістю Формування власного капіталу підприємств, не нижчою за номінальну. Рішення про збільшення статутного капіталу приймається зборами акціонерів (зборами учасників). Слід зазначити, що законодавчими актами заборонено збільшення статутного капіталу (випуск акцій) з метою покриття збитків, пов’язаних з господарською діяльністю емітента.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю можна збільшувати шляхом здійснення додаткових внесків. Здійснюючи внески в Формування власного капіталу підприємств статутний капітал, учасники не змінюють свого юридичного статусу.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників уступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам.

Учасники товариства користуються переважним правом на здійснення додаткових Формування власного капіталу підприємств внесків у статутний капітал чи на придбання частки учасника, який її уступив пропорційно їх часткам у статутному капіталу товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

Згідно Закону України «Про акціонерні товариства» порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Статутний капітал Формування власного капіталу підприємств акціонерного товариства поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.

Акція – цінний папір без установленого строчку обігу, що засвідчує часткову участь у статутному капіталу акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду Формування власного капіталу підприємств, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Відповідно до рішення ДКЦПФР від 14.05.97 р. №6 «Про встановлення мінімальної номінальної вартості акції», номінальна вартість однієї акції не може бути меншою 1 копійки

Існують такі види акцій:

а) іменні та на пред’явника;

б) прості та привілейовані;

Ординарна акція Формування власного капіталу підприємств надає її власнику (акціонеру) право на отримання дивідендів, право на участь в управлінні товариством, право на отримання інформації про діяльність підприємства, переважні права на придбання акцій нової емісії, на участь у розподілі ліквідаційної виручки у разі ліквідації підприємства та інші права передбачені законодавстом і статутом акціонерного товариства.

Привілейовані акції характеризуються тим, що Формування власного капіталу підприємств вони мають переваги порівняно зі звичайними акціями. Привілеї, які надаються власникам привілейованих акцій, визначаються в статуті товариства та повідомлені про розміщення акцій і можуть полягати у такому:

– одержання певних переваг при розподілі прибутку;

– переваги при голосуванні на зборах акціонерів;

– преваги при розподілі ліквідаційної виручки.

Як правило, если йдеться Формування власного капіталу підприємств про привілейовані акції, то маються на увазі передусім переваги стосовно виплати дивідендів. При цьому розрізняють такі категорії привілейованих акцій:

1) Привілейовані акції з фіксованими дивідендами. Переважні права на одержання дивідендів обмежуються заздалегідь визначеною процентною ставкою, наприклад 10%. Згідно з цим способом після виплати дивідендів привілейованим акціонерам та формування резервів прибуток Формування власного капіталу підприємств підприємства розподіляється між звичайними акціонерами. На практиці може статися так, що дивіденди на прості акції перевищуватимуть дивіденди на привілейовані акції. У такому разі статутом може бути передбачено обмін привілейованих акцій на звичайні або власникам привілейованих акцій може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

2) Привілейовані акції з мінімальним фіксованим дивідендом Формування власного капіталу підприємств та додатковими призами. Умовами випуску таких акцій можуть бути передбачені мінімальні дивіденди, які виплачуються в обов’язковому порядку, а за наявності достатнього прибутку – ще й додаткові дивіденди.

3) Кумулятивні привілейовані акції – категорія акцій, за якими, у разі невиплати товариством дивідендів передбачається їх накопичення. Якщо за плодами року у Формування власного капіталу підприємств підприємства немає можливості виплачувати дивіденди, то власникам кумулятивних акцій вони нараховуються, а виплачуються в роки достатнім рівнем прибутку.

Розмір статутного капіталу, після повної оплати всіх раніше випущених акцій, може бути збільшено через:

– збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;

– збільшення номінальної вартості акцій;

– обмін облігацій на акції.

У разі Формування власного капіталу підприємств збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості статутний капітал підприємства збільшується за рахунок таких джерел:

– додаткових внесків учасників і засновників;

– дивідендів (реінвестиції прибутку);

– резервів (якщо вони сформовані на належному рівні).

При збільшенні статутного капіталу здійснюється випуск акцій тієї ж номінальної вартості, що визначена за раніше випущеними акціями.

При збільшенні статутного капіталу шляхом Формування власного капіталу підприємств підвищення номінальної вартості акцій акції попереднього випуску обмінюються на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими володіє акціонер. При цьому анулюються акції попередніх випусків і реєструються акції нової номінальної вартості.

У разі збільшення статутного капіталу даним способом кожен з акціонерів може здійснити доплату до визначеного рівня нової номінальної Формування власного капіталу підприємств вартості акцій. Якщо акціонер відмовився здійснити доплату акцій, емітент зобов’язаний запропонувати акціонеру викупити його акції.

У разі, якщо акціонер не здійснив доплату за акції і не прийняв пропозицію емітента щодо викупу належних йому акцій, він отримує акції нової номінальної вартості у кількості, яка визначається шляхом ділення Формування власного капіталу підприємств загальної номінальної вартості акцій, що належать акціонеру, на нову номінальну вартість акцій. При цьому нова номінальна вартість акцій виновата бути визначена таким чином, щоб забезпечити виконання умови неподільності акцій та здійснення обміну акцій, які належать акціонеру, на цілу кількість акцій нової номінальної вартості.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства дозволяється також Формування власного капіталу підприємств шляхом обміну облігацій на акції та надано можливість прийняття такового рішення (у випадку збільшення статутного фонду не більш як на 1/3) правлінню товариства за умови, що таке передбачено статутом.

Конвертовані облігації – це іменні облігації, умовами випуску яких передбачена можливість їх обміну на звичайні акції підприємства. У разі конверсії відбувається Формування власного капіталу підприємств трансформація позичкового капіталу у власний. Капіталодавці зі статусу кредиторів переходять у статус власників.

Вкладаючи кошти в конверсійні облігації, інвестор досягає подвійної мети:

– з 1-го боку, відносної безпеки вкладень (у разі банкрутства підприємства претензії власників облігацій задовольнятимуться в одній черзі з іншими кредиторами);

– з іншого боку, можливості збільшення капіталу Формування власного капіталу підприємств, які дають звичайні акції.

Конверсія облігацій – обмін конвертованих облігацій на привілейовані або прості акції.

Конверсійні облігації, як правило, випускаються крупними підприємствами на строк від 5 до 15-ти років. Конверсію доцільно здійснювати, если курс конверсії (вартість облігацій плюс доплати) нижчий за біржовий курс акцій.

Оскільки збільшення капіталу на основі обміну облігацій на акції Формування власного капіталу підприємств призводить до змін курсу акцій та «розмивання» прав акціонерів, вони мають переважні права на купівлю конверсійних облігацій такі самі, як і на купівлю нових акцій.

Основними цілями зменшення власного капіталу підприємств є:

– згортання діяльності підприємства;

– підвищення ринкового курсу корпоративних прав;

– концентрація капіталу в руках активних власників;

– вирішення Формування власного капіталу підприємств конфліктів між власниками.

При зменшенні статутного капіталу його розмір не може бути меншим за мінімальний розмір статутного капіталу, визначений законодавством.

Обсяги зменшення статутного капіталу визначаються рішенням зборів акціонерів (учасників). Рішення загальних зборів товариства про зміни статутного капіталу приймаються більшістю у ¾ гласів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Зменшення статутного капіталу Формування власного капіталу підприємств товариства з обмеженою відповідальністю може здійснюватись двома основними методами:

– в итогі виходу 1-го або кількох учасників зі складу товариства;

– на основі зменшення частки у статутному капіталі всіх чи окремих учасників.

Повернення частки учасникові може означати для підприємства або зменшення статутного капіталу, або зміну учасника без зменшення розміру Формування власного капіталу підприємств статутного капіталу. Згідно із Законом України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може відбуватися такими методами:

1) зменшення номінальної вартості акцій;

2) зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості:

а) зменшення кількості акцій на основі їх Формування власного капіталу підприємств конверсії;

б) безкоштовна передача акцій до анулювання;

в) зменшення кількості акцій на основі їх викупу з подальшим анулюванням.

За наявності достатніх підстав рішення про зменшення статутного капіталу приймається загальними зборами акціонерів чи іншим уповноваженим власниками органом. Відповіденьке рішення оформлюється протоколом.

Послідовність зменшення статутного капіталу значною мірою залежить від обраного Формування власного капіталу підприємств методу зменшення.

Якщо зменшення здійснюється здійснюється на основі зменшення номінальної вартості акцій (деномінації), то здійснюється емісія акцій за новою номінальною вартістю. При цьому емісія акцій реєструється у ДКЦПФР.

Деномінація не допускається, якщо номінальна вартість акцій дорвейівнює мінімально встановленому розміру. В даній ситуації зменшення статутного капіталу відбувається шляхом конверсії Формування власного капіталу підприємств або їх вилучення з обігу для анулювання.

Зменшення кількості акцій, які є в обігу, досягається за рахунок вилучення з обігу та анулювання частини акцій або на основі конверсії.

Конверсія акцій – це об’єднання кількох акцій в одну (або обмін за встановленим співвідношенням однієї кількості акцій на іншу). Наприклад, конверсія Формування власного капіталу підприємств акцій у співвідношенні 4:3 означає, що на кожні чотири акції можна обміняти три акції нової емісії.

У більшості країн діє положення, згідно з яким зменшення статутного капіталу має здійснюватися в першу чергу шляхом зниження номінальної вартості, а не в итогі їх об’єднання. Це робиться з метою захисту Формування власного капіталу підприємств прав дрібних акціонерів, яким в итогі об’єднання акцій можуть завдатися збитки.

Зменшення кількості акцій, які є в обігу, можна досягти не лише об’єднанням акцій, а й шляхом їх викупу чи безоплатної передачі товариству для анулювання. Дані акції повинні бути анульовані у строк не більше 1-го року.


3.2 Власний Формування власного капіталу підприємств капітал акціонерних товариств – зарубіжний досвід та вітчизняні диспропорції


Основою розвитку ринкової економіки є акціонерні товариства, що підтверджується як світовим досвідом, так і вітчизняними реаліями. Беззаперечним є і той факт, що базисом для лідерства корпорацій у сучасній економіці є їх переваги у доступі до зовнішніх джерел фінансування, насамперед акціонерного капіталу, який Формування власного капіталу підприємств має безстроковий нрав. Проте в Україні складається парадоксальна ситуація: з 1-го боку, за більшістю виробничих показників корпорації лідирують, а з іншого – про їх переваги щодо формування капіталу на ринку цінних паперів говорити ще зарано. Цей своєрідний феномен зумовлює необхідність аналізу внутрішніх і зовнішніх обстоятельств, які впливають на небажання вітчизняних компаній відмовлятися Формування власного капіталу підприємств від використання пайових інструментів у своїй емісійній стратегії.

Насамперед, зазначимо, що, характеризуючи акціонерний капітал як об’єкт управління, ми акцентуємо увагу на таких його свойствах, як обсяг і вартість.

Чинним законодавством закріплено існування таких обмежень щодо обсягів випуску пайових цінних паперів:

• максимальний обсяг випуску привілейованих акцій – не більше 25% статутного Формування власного капіталу підприємств капіталу;

• загальний мінімальний розмір статутного капіталу – відповідно 1 250 мінімальних заробітних плат.

Історично існування вимог до мінімального розміру статутного капіталу розглядалося як практичне забезпечення гарантійної і стартової функцій власного капіталу. Водночас існує цілий ряд країн, де така норма відсутня, а точніше, мінімальний розмір статутного капіталу встановлено на рівні однієї грошової Формування власного капіталу підприємств одиниці відповідної країни. У нашій державі більшість акціонерних товариств було реорганізовано у корпоративну форму під час приватизації, тому вже на той момент вони мали у розпорядженні активи, достатні для розвитку бізнесу, що нівелювало стартове значення статутного капіталу.

Гарантійна функція акціонерного капіталу набуває удобного наповнення в контексті існування обмежень щодо випуску облігацій Формування власного капіталу підприємств підприємств залежно від розміру власного капіталу. Вітчизняний корпоративний сектор – це, насамперед, крупні підприємства, тоді як у ма-лому і середньому бізнесі акціонерна форма використовується недостатньо. Положення щодо мінімального розміру статутного капіталу набуде суто прагматичного наповнення лише у випадку, если малі і середні підприємства оберуть акціонування одним із Формування власного капіталу підприємств напрямків свого розвитку.

Значно складніше та більш разносторонне виглядає ситуація з показником вартості акціонерного капіталу. Саме він характеризує для корпорації обсяг коштів, сплачених на користь інвесторів (у даному випадку – акціонерів). Більшість класичних теорій фінансового менеджменту виходять із того, що власник акцій має можливість отримувати два види доходів – дивіденди і позитивні Формування власного капіталу підприємств курсові різниці. При цьому окремі науковці обстоюють індиферентність акціонерів до шляхів отримання доходів, інші розглядають цей процес на користь дивідендів, які є більш імовірними та прогнозованими. Загалом, головний висновок концепцій вартості капіталу є таким: за мінімальної вартості капіталу компанія може досягти оченьї ринкової оцінки.

Ситуація різко змінюється, якщо враховувати Формування власного капіталу підприємств так звані доходи від контролю над акціонерним товариством – грошові потоки на користь акціонерів та менеджерів, які приймають управлінські рішення. Окрім того, на показник вартості акціонерного капіталу впливають ще два фактори: по-перше, необов’язковий нрав виплати дивідендів акціонерним товариством; по-друге, вплив на формування позитивних курсових різниць ринкових факторів Формування власного капіталу підприємств.

На практиці основним чинником, що визначає можливості впливу на свойства акціонерного капіталу в площині вартості, є використання особливих режимів виплати за акціями. Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачена рівноправність усіх простих акцій акці-онерного товариства, а Законом України «Про господарські товариства» (ст. 37) встановлена періодичність виплат диві-дендів Формування власного капіталу підприємств – один раз на рік за підсумками календарного року. Задекларована в Україні рівноправність простих акцій не дозволяє враховувати існування специфічних персоніфікованих нематеріальних активів (ділові зв’язки, знання, професійний досвід і т. п.). Такі активи можуть бути використані їх власниками в інтересах корпорації лише за умови наявності відповідних управлінських Формування власного капіталу підприємств повноважень.

Внаслідок додаткового випуску акцій та можливого розмивання своєї частки (якщо акціонер не бере участі в додатковій емісії або придбаває меншу кількість акцій, ніж та, яка належить йому на момент емісії) власники таких активів зменшують права на управління та переглядають своє ставлення до їх використання. У свою чергу, тільки Формування власного капіталу підприємств за умови наявності у структурі капіталу простих акцій з різними правами на управління та участь у розподілі прибутку акціонери, які володіють нематеріальними персоніфікованими активами, збережуть повноваження щодо их та стимули до їх використання.

Фінансовий менеджмент, як окремий напрям економічної науки, у процесі свого розвитку виробив, здавалося б, непохитні постулати Формування власного капіталу підприємств щодо управління вартістю акціонерного капіталу. Коротше кажучи, їх зміст можна сформулювати таким чином. По-перше, для будь-якої корпорації вартість її акціонерного капіталу завжди є вищою за вартість зобов’язань. Така різниця обумовлена різним ризиком для власників пайових і боргових фінансових інструментів. Акціонери завжди претендують на грошові потоки після кредиторів. Це Формування власного капіталу підприємств знайшло своє відображення в одному з способів розрахунку вартості акціонерного капіталу, який дістав умовну назву «дохідність облігацій плюс премія за ризик». В основі його розрахунку – подыхалідність облігацій корпорації, до якої акціонерам додається премія за ризик, і таким чином обчислюється подыхалідність, які очікують акціонери.

По-друге, згідно зі Формування власного капіталу підприємств згадуваною концепцією двох класичних видів доходів – курсових різниць і дивідендів, яка знайшла своє відображення в моделі Гордона, подыхалідність акцій визначається як сума дивідендної подыхалідності і подыхалідності приросту капіталізації.

Аналіз ситуації на розвинених ринках не завжди підтверджує наведені тези, тим більше парадоксальною є ситуація на так званих нових ринках, де механізми Формування власного капіталу підприємств ціноутворення є нестійкими. Візьмемо, наприклад, ситуацію у Сполучених Штатах.

З рисунка видно, що загалом дані щодо подыхалідності акцій і 10-річних корпоративних облігацій підтверджують постулати класичних теорій фінансового менеджменту: подыхалідність пайових інструментів перевищує подыхалідність боргових. Виняток – ситуація 2001–2002 рр., если у зв’язку з масштабною кризою подыхалідність акцій була від Формування власного капіталу підприємств’ємною і відбулося різке зростання подыхалідності корпоративних облігацій. Така поведін-ка учасників ринку в кризові періоди є досить симптоматичною: емітенти за рахунок активізації на борговому секторі ринку намагаються втримати власні позиції та відновити довіру до цінних паперів об’єктів інвестування. Зауважимо, що наведені дані характеризують подыхалідність, отриману інвесторами, тоді Формування власного капіталу підприємств як вартість капіталу для американських корпорацій є трохи іншою. Зокрема, середнє значення ди-відендної подыхалідності акцій на ринку США за розглядуваний період склало лише 1,71%. Інша складова подыхалідності акцій забезпечувалася зростанням ринкових цін.

Чи є можливим використання наведених моделей та постулатів концепції вартості акціонерного капіталу в Україні? Дати позитивну Формування власного капіталу підприємств відповідь на це запитання не можна через багато заперечень такового порядку:

• по-перше, активність вітчизняних корпорацій у сфері дивідендної політики є низькою – лише близько 7–10% вітчизняних АТ часто сплачують дивіденди. Відповідно одразу унеможливлюється використання моделей, орієнтованих на врахування дивідендної подыхалідності в розрахунку вартості акціонерного капіталу;

• по-друге, механізми ціноутворення на вторинному Формування власного капіталу підприємств ринку акцій є недосконалими, а в переважної більшості компаній вони відсутні;

• по-третє, слабкий захист прав міноритарних акціонерів поєднується з тенденцією до укрупнення пакетів акцій. Сукупний вплив таких факторів виявляється у зростанні доходів від контролю над акціонерними товариствами, які отримує визначена кількість власників;

• по-четверте, у більшості вітчизняних акціонерних товариств Формування власного капіталу підприємств на сек’юртизованій частині боргового ринку відсутні кредитні історії, що ускладнює використання способу «доходність облігацій плюс премія за ризик».

Як итог, складається парадоксальна ситуація: як джерело фінансування випуск акцій розглядається в останню чергу. Більше того, під час здійснення таких випусків головню метою 100є збереження контролю над підприємством, а не Формування власного капіталу підприємств ймовірні дивідендні вигоди або нарощування капіталізації. Ситуація ускладнюється тим, що під час додаткових випусків капітал на підприємство надходить у межах однієї фінансово-промислової групи. Таке переміщення капіталу здійснюється на «квазіринкових» засадах, ігноруються будь-які принципи управління капіталом та раціональність у прийнятті рішень. З формальної точки зору акці-онерний капітал для Формування власного капіталу підприємств таких підприємств 100є безкоштовним джерелом фінансування. Подібна ситуація несе в собі цілу низку системних ризиків, які становлять загрозу корпоративному сектору.

Насамперед, зазнає деструктивних змін мотиваційний механізм управління формуванням капіталу акціонерного товариства – зникає необхідність мінімізації його вартості. Окрім того, ігноруються та порушуються права дрібних акці-онерів, які Формування власного капіталу підприємств не мають можливості отримувати доходи від контролю. І нарешті, фондовий ринок не виконує головних своїх функцій – індикативної контрольної.

Зрозуміло, що подібна ситуація вимагає негайного втручання з боку держави. Однак в українських реаліях межа між державним бюрократом і бізнесменом є занадто тонкою, а інколи просто непомітною. Тому розраховувати на негайну реакцію не Формування власного капіталу підприємств доводиться.

В Україні (з урахуванням окреслених параметрів ефективно функціонуючого підприємництва) першочерговим є створення організаційно-економічних передумов активізації підприємницької діяльності. Зарубіжний досвід та аналіз вітчизняної практики господарювання дають змогу стверджувати, що державна політика щодо активізації підприємницької діяльності має передбачати:

• створення економічних, правових і соціальних передумов, що забезпечували б Формування власного капіталу підприємств розвиток ефективного бізнесу (прискорення виходу вітчизняної економіки з кризового стану, стабілізації економічної та політичної ситуації; швидке завершення реальної трансформації відносин власності; забезпечення державних гарантій свободи підприємництва; зміцнення національної грошової одиниці; зниження інфляції до мінімальних меж);

• практичну реалізацію державної системи підтримки всіх напрямів підприємництва (завершення формування належної ринкової інфраструктури; реалізація системи Формування власного капіталу підприємств фінансової підтримки підприємництва, включаючи формування стартового капіталу; створення разумов для зовнішньоекономічної діяльності; започаткування прогресивної системи підготовки кадрів для сучасного бізнесу; очень можлива активізація малого підприємництва).


3.2 Зарубіжний досвід формування власного капіталу підприємств

На відміну від вітчизняного відношення до фондового ринку, зарубіжні підприємства бачать у фондовому ринку основне джерело поповнення власного капіталу за рахунок Формування власного капіталу підприємств продажу акцій підприємства та гнучкої дивідендної політики.

Дивідендна політика пов’язана з розподілом прибутку в акціонерних товариствах. Проте аналізовані в даному підрозділі принципи і методи розподілу прибутку застосовуються не тільки до акціонерних товариств, але і до підприємств будь-якої іншої організаційно-правової форми діяльності. У цьому випадку змінюватися Формування власного капіталу підприємств буде тільки термінологія. Замість термінів «акція» і «дивіденди» будуть використовуватися терміни «пай», «внесок» та ін., а механізм виплати прибутків власникам залишиться таким же.

Основною метою розробки дивідендної політи є встановлення необхідної пропорційності між поточним споживанням прибутку власниками і майбутнім її ростом, що максимізує ринкову вартість підприємства і забезпечує Формування власного капіталу підприємств стратегічний його розвиток.

Виходячи з даної мети поняття дивідендної політики може бути сформульовано так: дивідендна політика є складовою частиною загальної політики управління прибутком, що заключається в оптимізації пропорцій між споживаною і капіталізуємою її частинами з метою максимізації ринкової вартості підприємства.

Формуванню нормальної дивідендної політики в країнах із розвиненою ринковою Формування власного капіталу підприємств економікою присвячені численні теоретичні дослідження. Найбільш поширеними теоріями, пов’язаними з механізмом формування дивідендної політики, є:

1) Теорія незалежності дивідендів. Її автори – Ф. Модільяні і М. Міллер, – підтверджують, що i вибрана дивідендна політика ніяк не впливає ні на ціну акцій, ні на добробут власників в поточному або многообещающему періоді, так Формування власного капіталу підприємств як ці показники залежать від суми, яка формується, а не від прибутку, що розподіляється. Відповідно до цієї теорії дивідендній політиці відводиться пасивна роль у механізмі управління прибутком. Незважаючи на всі недоліки у плані удобного використання, теорія ММ стала відправним пт пошуку більш оптимальних рішень механізму формування дивідендної політики.

2) Теорія переваги Формування власного капіталу підприємств дивідендів або «синиця в руках». Її автори – М. Гордон і Д. Лінтнер – підтверджують, що кожна одиниця поточного прибутку, виплаченого у формі дивідендів коштує завжди більше, ніж прибуток відкладений на майбутнє, у зв’язку зі властивим йому ризиком. Виходячи з даної теорії максимізація дивідендних виплат має більшу перевагу Формування власного капіталу підприємств, ніж капіталізація прибутку. Проте супротивники цієї теорії підтверджують, що в більшості випадків отриманий у формі дивідендів прибуток все одно реінвестується потім в акції своєї або аналогічної акціонерної компанії, що не дозволяє використовувати фактор ризику як аргумент на користь тієї або іншої дивідендної політики, бо чинник ризику визначається рівнем ризику господарської Формування власного капіталу підприємств діяльності тієї або іншої компанії, а не нравом дивідендної політики.

Теорія мінімізації дивідендів або «теорія податкових переваг». Відповідно до цієї теорії ефективність дивідендної політики визначається критерієм мінімізації податкових виплат за поточними і майбутніми прибутками власників, тому що оподатковування поточних прибутків у формі одержуваних дивідендів завжди вище, ніж майбутніх. Отже, дивідендна політика Формування власного капіталу підприємств виновата забезпечувати мінімізацію дивідендних виплат, а відповідно – максимізацію капіталізації прибутку з тим, щоб одержати найвищий податковий захист сукупного прибутку власників. Проте такий підхід до дивідендної політики не влаштовує численних дрібних акціонерів із низьким рівнем прибутків, що постійно потребують поточних надходжень у формі дивідендних виплат, що знижує обсяг Формування власного капіталу підприємств попиту на акції таких компаній, а відповідно – і ціну цих акцій, які котируються на ринку.

Сигнальна теорія дивідендів або «теорія сигналізації». Дана теорія побудована на тому, що основні моделі оцінки поточної реальної ринкової вартості акцій у якості базового елемента використовують розмір дивідендів, що виплачуються за нею. Таким чином Формування власного капіталу підприємств, ріст рівня дивідендних виплат визначає автоматичне зростання реальної, а відповідно – ринкової вартості акцій, що котирується. Це при їх реалізації приносить акціонерам додатковий прибуток. Крім того, виплата високих дивідендів «сигналізує» про те, що компанія знаходиться на підйомі й очікує суттєве зростання прибутку в наступному періоді. Дана теорія нерозривно пов’язана з високою Формування власного капіталу підприємств «прозорістю» фондового ринку, на якому оперативно отримана інформація суттєво впливає на коливання ринкової вартості акцій.

Теорія відповідності дивідендної політики складу акціонерів або «теорія клієнтури». Відповідно до цієї теорії компанія виновата здійснювати таку дивідендну політику, що відповідає очікуванням більшості акціонерів, їх менталітету. Якщо основний склад акціонерів віддає перевагу поточному прибутку Формування власного капіталу підприємств, то дивідендна політика виновата виходити з переважного напрямку прибутку на цілі поточного споживання. І навпаки, якщо основний склад акціонерів віддає перевагу збільшенню своїх майбутніх доходів, то дивідендна політика виновата виходити з переважної капіталізації прибутку в процесі його розподілу. Та частина акціонерів, що із такою дивідендною політикою буде не згідна Формування власного капіталу підприємств, реінвестує свій капітал в акції інших компаній, у итогі чого склад «клієнтури» стане більш однорідним.

Практичне використання даних теорій позволило виробити три підходи до формування дивідендної політики – консервативний, помірний (компромісний) і агресивний. Кожному з цих підходів відповідає визначений тип дивідендної політики (таблиця 3.1).


Таблиця 3.1 – Основні типи дивідендної політики акціонерного товариства

Визначальний підхід Формування власного капіталу підприємств до формування дивідендної політики

Варіанти типів дивідендної політики

1. Консервативний підхід

1. Залишкова політика дивідендних виплат.

2. Політика стабільного розміру дивідендних виплат

2. Помірний (компромісний) підхід

1. Політика мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою в окремі періоди

3. Агресивний підхід

1. Політика стабільного рівня дивідендів.

2. Політика постійного зростання розміру дивідендів


Консервативний підхід розкриває такі варіанти типів дивідендної політики:

- Залишкова політика дивідендних виплат припускає Формування власного капіталу підприємств, що фонд виплати дивідендів утвориться після того, як за рахунок прибутку задоволена потреба у формуванні власних фінансових ресурсів, що забезпечують повною мірою реалізацію інвестиційних можливостей підприємства. Якщо за наявними інвестиційними проектами рівень внутрішньої ставки прибутковості перевищує середньозважену вартість капіталу, то основна частина прибутку виновата бути спрямована на реалізацію таких проектів Формування власного капіталу підприємств, бо вона забезпечить високий темп росту капіталу (відкладеного прибутку) власників. Перевагою політики даного типу є забезпечення високих темпів розвитку підприємства, підвищення його фінансової стійкості. Недолік цієї політики полягає в нестабільності розмірів дивідендних виплат, повної непередбаченості їх розмірів, що формуються, у наступному періоді і навіть відмова від їх Формування власного капіталу підприємств виплат у період високих інвестиційних можливостей, що плохо позначається на формуванні рівня ринкової ціни акцій. Така дивідендна політика використовується звичайно лише на ранніх стадіях життєвого циклу підприємства, пов’язаних з високим рівнем його інвестиційної активності.

- Політика стабільного розміру дивідендних виплат припускає виплату незмінної їх суми протягом тривалого періоду, при високих темпах Формування власного капіталу підприємств інфляції сума дивідендних виплат коректується на індекс інфляції. Перевагою даної політики є її надійність, що створює почуття впевненості в акціонерів у незмінності розміру поточного прибутку незалежно від різноманітних обставин, визначає стабільність котирування акцій на фондовому ринку. Недоліком цієї політики є її слабкий зв’язок із фінансовими плодами діяльності підприємства Формування власного капіталу підприємств, у зв’язку з чим у періоди несприятливої кон’юнктури і низького розміру формованого прибутку інвестиційна діяльність може бути зведена до нуля. Для того, щоб уникнути цих негативних наслідків стабільний розмір дивідендних виплат установлюється звичайно на низькому рівні, тому даний тип дивідендної політики належить до категорії консервативної, що мінімізує Формування власного капіталу підприємств ризик зниження фінансової стійкості підприємства через недостатні темпи приросту власного капіталу.

- Помірний підхід розкриває такий тип дивідендної політики, як політика мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою в окремі періоди або політика «екстра-дивіденда». Її перевагою є стабільна гарантована виплата дивідендів в мінімально передбаченому розмірі й тісних зв’язках з Формування власного капіталу підприємств фінансовими плодами діяльності підприємства, що дозволяє збільшувати розмір дивідендів у періоди сприятливої господарської кон’юнктури, не знижуючи при цьому рівень інвестиційної активності. Така дивідендна політика дає найбільший ефект на підприємствах із нестабільним у динаміці розміром формування прибутку. Основний недолік цієї політики полягає в тому, що при Формування власного капіталу підприємств тривалій виплаті мінімальних розмірів дивідендів інвестиційна привабливість акцій компанії знижується і відповідно падає їх ринкова вартість.

- Агресивний підхід розкриває такі варіанти типів дивідендної політики: 1. Політика стабільного рівня дивідендів передбачає встановлення довгострокового нормативного коефіцієнта дивідендних виплат щодо суми прибутку або нормативу розподілу прибутку на споживчу і капіталізовану її частини. Перевагою даної політики Формування власного капіталу підприємств є простота її формування і тісний зв’язок із розміром формованого прибутку. Основним недоліком є нестабільність розмірів дивідендних виплат на акцію, яка обумовлена нестабільністю суми прибутку, що формується. Ця нестабільність «сигналізує» про високий рівень ризику господарської діяльності даного підприємства. Навіть при високому рівні дивідендних виплат така політика Формування власного капіталу підприємств не цікавить інвесторів акціонерів, що уникають ризику. Тільки зрілі компанії зі стабільним прибутком можуть дозволити собі здійснення дивідендної політики даного типу. Якщо розмір прибутку суттєво варіює в динаміці, ця політика генерує високу загрозу банкрутства.

- Політика постійного зростання розміру дивідендів передбачає стабільне зростання рівня дивідендних виплат у розрахунку на одну акцію. Зростання Формування власного капіталу підприємств дивідендів при здійсненні такої політики відбувається, як правило, в твердо установленому відсотку приросту до їх розміру у попередньому періоді. Перевагою такої політики є забезпечення високої ринкової вартості акцій компанії та формування положительного її іміджу у потенційних інвесторів при додаткових емісіях. Недоліком цієї політики є відсутність гнучкості в її Формування власного капіталу підприємств проведенні та постійне зростання фінансової напруги. Якщо темп росту коефіцієнта дивідендних виплат зростає, тобто якщо фонд дивідендних виплат росте швидше, ніж сума прибутку, то інвестиційна активність підприємства скорочується, а коефіцієнти фінансової стійкості знижуються. Тому здійснення такої дивідендної політики можуть дозволити собі лише реально розквітаючі акціонерні компанії. Якщо ж Формування власного капіталу підприємств ця політика не підкріплена постійним зростанням прибутку компанії, вона є вірним шляхом до банкрутства.

Важливим етапом формування дивідендної політики є вибір форм виплати дивідендів. Основними з таких форм є:

- Виплати дивідендів готівкою (чеками). Це найбільш ординарна і найпоширеніша форма здійснення дивідендних виплат.

- Виплата дивідендів акціями. Така форма передбачає надання акціонерам дивідендні виплати Формування власного капіталу підприємств знову емітувати в акції. Вона має інтерес для акціонерів, менталітет яких орієнтований на ріст капіталу в наступному періоді. Акціонери, що вважають за краще поточний прибуток, можуть продати в цих цілях додаткові акції на ринку.

- Автоматичне реінвестування. Дана форма виплати надає акціонерам право індивідуального вибору – одержати дивіденди готівкою або реінвестувати Формування власного капіталу підприємств їх у додаткові акції. У цьому випадку акціонер вкладає з компанією або обслуговуючою її брокерською конторою відповідну угоду.

Викуп акцій компанією. Він розглядається як одна з форм реінвестування дивідендів, відповідно до якої на суму дивідендного фонду компанія скуповує на фондовому ринку частину акцій, що вільно обертаються. Це Формування власного капіталу підприємств дозволяє автоматично збільшувати розмір прибутку на одну акцію, що залишилася і підвищувати коефіцієнт дивідендних виплат у наступному періоді. Така форма використання дивідендів потребує згоди акціонерів.




Висновки


Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою чергу, від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток Формування власного капіталу підприємств підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває важливого значення в боті фінансових служб підприємства за мозгов ринкової економіки.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має Формування власного капіталу підприємств структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному Формування власного капіталу підприємств определенному випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.

ВАТ «Електромашина» – це провіденьке підприємство України по розробці і виробництву турбо- і гідрогенераторів, крупних електричних машин постійного струму для різних галузей народного господарства, єдиний в Україні постачальник комплектного електрообладнання для залізничного і міського електротранспорту. Крім того, ВАТ «Електротяжмаш» розробляє Формування власного капіталу підприємств і поставляє електрообладнання для великовантажних кар'єрних самоскидів, надає послуги з проектування, ремонту і випробувань електрообладнання.

Аналіз показує, що в останні роки підприємство має позитивну динаміку зростання обсягів реалізації продукції. Діяльність підприємства выгодна, але спостерігається тенденція зниження рентабельності реалізації продукції, яка склала 19,65% у 2008 р. На відміну від 31,8% у 2006 р. Підприємство має Формування власного капіталу підприємств стійкий фінансовий стан, ліквідний баланс. Але стан основних фондів погіршується – їх знос склав в 2008 році більше 54%.

В обраній політиці фінансування діяльності пiдприємство орiєнтується насамперед на власнi засоби. Коефiцiент покриття зобов’язань власним капiталом складає 2,225. За висновком по результатам аналізу ВАТ «Електромашина» є достатньо платоспроможним i фiнансово стiйким пiдприємством Формування власного капіталу підприємств. Кiлькiсть невиконаних контрактiв на кiнець звiтнього перiоду не перевищує необхiдний норматив для рiвномiрного завантаження виробництва.

Фінансове становище підприємства стійке. Збільшується частка власного капіталу підприємства.

Основними напрями розвитку управління власним капіталом є напрямки пов’язані із збільшенням масштабів підприємства, обсягів виробленої продукції та прибутків. Для цього підприємство може не залучати Формування власного капіталу підприємств кредитні засоби, а збішувати розмір власного капіталу за рахунок емісії акцій підприємства, гнучкої дивідендної політики. У боті запропоновані основні алгоритми здійснення дівідентної политики та емісії акцій підприємства.



Перелік літератури


1. Конституція України прийнята п’ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – С. 141.

2. Про внесення змін до Конституції України Формування власного капіталу підприємств: Закон від 8 грудня 2004 р. №2222-IV // Глос України. – 2004. – 8 грудня №233.

3. Господарський кодекс України: від 16 січня 2003 р. №436-ІV – «Одіссей» Харків. – 2003. – 248 с.

4. Про акціонерні товариства: Закон від 20.12.2001 р. №2061-ІІІ // Відомості Верховної ради України. – 2001. №51 – 53. – С. 1042–1060.

5. Про господарські товариства: Закон від 20.12.2000 р. – №2908-ІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №15. – С. 208 – 300.

6. Про деякі входи з держрегулювання підприємницької діяльності: Указ Формування власного капіталу підприємств Президента України від 23.07.1998 р. №817/98 1999 // Офіц. Вісн. України. – 1998. – №30. – С. 1119.

7. Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України: Указ Президента України від 07.04.2003 р. №292/2003 // Офіц. вісн. України. – 2003. – №15. – С. 650.

8. Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності: Постанова від 25.05.98 р. №740 // ОВУ. – 2000. – №21.

9. Афанасьєв М.В. Економіка підприємства. Підручник / М.В Формування власного капіталу підприємств. Афанасьєв, А.Б. Гончаров. – Харків. – 2003. – 328 с.

10. Бланк И.А. Базы фінансового менеджмента. – К.: Ника-Центр, 2004.

11. Бочаров В.В. Вкладывательный менеджмент. – СПб., 2006.

12. Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных денег. – М., 2003.

13. Иванов А.К. Акционерное общество: упрапвление капиталом и дивидендная политика. – М.: Инфра-М, 2007.

14. Крутик А.Б., Хайкин М.М. Базы Формування власного капіталу підприємств денежной деятельности предприятия. – СПб., 2004.

15. Мендрул О.Г. Управління вартістю підприємства. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 232.

16. Принятие решений об ответственности в рыночных критериях / О.А. Федорченко // Науч. труд / Моск. Ун-т леса. М., 2003. Вып. 310. С. 146 – 149.

17. Собко А.В. Оганізація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу: Підручник / А.В. Собко, А.М. Кузьмінський Формування власного капіталу підприємств; За ред. А.В. Собко – К.: КІТІ, 2002. – 260 с.

18. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. – К.: КНЕУ, 2006. С. 293 – 323.

19. Фінанси підприємств: Підручник. – 5-те вид. доп. і перероб. / за ред. проф. А.М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 2006.

20. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / О.В. Павловська, Н Формування власного капіталу підприємств.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька. – К. КНЕУ, 2008. – С. 168 – 187


1, 2


formulirovka-problemi-temi-obekta-i-predmeta-vipusknoj-kvalifikacionnoj-raboti.html
formulirovka-usloviya-zadachi.html
formulirovka-zakona-gessa.html